Alternative content

А хочете, я розкажу вам таємницю

Про наймиліше місце на Землі?

Про те, де дикі звірі п’ють водицю,

Де день у день не затихають солов’ї…

Це там, де проліски на кожному узліссі,

Їх запах так дурманить і п’янить…

Це – рідний край, прекраснеє Полісся,

Прислухайся, запам’ятай цю мить.

Спинися на хвилину, ти, людино,

Відчуй у серці млосний щем.

В краю оцім злилися воєдино

і щастя, й горе під рясним дощем.

Олевську мій! Звертаюся до тебе,

Хай моє слово лине у віки:

«Рости і розвивайся аж до неба,

Бо, як і мати, єдиний в мене ти».

Іще з колиски в пам’яті моїй

Навіки вкарбувалась ця краса:

Яскраве сонце в сяєві дитячих мрій

теплим сиропом заливає небеса.

Під ним красуються вулички затишні,

Чепурненькі будиночки заквітчані стоять,

В садах рясніють яблуні та вишні,

А на подвір’ях гордо в’ється виноград.

Моя Олевщина, до болю рідна,

Твої талановиті діти йдуть у світ.

Лишаються в містах великих принагідно

Але ти тягнеш їх до себе мов магніт.

невже можливо просто так забути

Оті місця, де в юності ходив…

Вся ця краса, століттями набута,

Ввібрала в себе не один десяток див.

Ренкас Марина, учениця Олевської ЗОШ №2, 2014 рік