Alternative content

В черговий раз підняти непопулярну «туалетну» тему змусила публікація в газеті

«Незалежна» від 28.03.2014 року. Так, дійсно, проблема нормальних туалетів

актуальна для Олевська ніяк не менше, ніж проблема добрих доріг. Враховуючи 

те, що востаннє масштабним будівництвом громадських туалетів займалися десь у 80-х роках, не дивно, що на вулиці вступити у вивід відпрацьованих речовин організму – не проблема.

Прекрасно розумію, що забезпечення громадян та гостей міста громадськими туалетами – справа вкрай потрібна, бо гігієна – це таке саме обличчя нашого міста, як і будівництво нових тротуарів, павільйонів, освітлення, газифікація і т.д.

Громадські вбиральні в місті практично відсутні, а ті що є – ніким не обслуговуються. На автовокзалі громадський туалет щез і на неодноразові звернення міської ради до керівництва його немає і досі.

Стосовно туалету, який знаходиться в парку ім. Гагаріна, то до нього, через різкий запах аміачного смороду, важко, навіть, наблизитися та ще й існують ризики наступити в результати попереднього відвідувача. Проблема запаху особливо актуальна влітку. Наразі розібратися чий туалет і хто в ньому буде прибирати – вкрай важко.

У місті – жодного туалету, де б був забезпечений мінімальний комфорт (туалетний папір, рукомийники, паперові рушники).

Чи проблематично вирішити питання громадських вбиралень? Відразу скажу, що міська рада не взмозі самотужки вирішити дані питання. Встановлення туалетів у місцях великого скупчення людей здійснюватиметься за кошти місцевого бізнесу. Так, відповідно до рішення виконавчого комітету за №270 від 25.12.2013 року «Про надання дозволу на розміщення тимчасових споруд» для здійснення підприємницької діяльності, згідно паспорту прив’язки, громадський туалет зі зручностями буде збудований по вул. Івана Франка приватним підприємцем Кривой А.С. А рішенням виконкому за №206 від 25.10.2013 року «Про надання дозволу на розміщення тимчасових споруд» громадський туалет буде збудовано по вул. Київській.

Що стосується зрізання дерев, то я думаю, що ні для кого не є таємницею, що аварійні дерева є предметом небезпеки та загрози  життю та здоров’ю людей, пошкодження їх майна.

Процедура спилювання дерев досить непроста, надається рішенням виконкому на підставі висновків ряду служб та спеціальної комісії.  Спилюються дерева, що мають гнилу серцевину стовбура та досягнення вікової межі, значну суховершинність та ті, що знаходяться у пошкодженому стані, внаслідок стихійних природних явищ. 95% зрізаних дерев по вулицях Промисловій, Київській, Щорса, Володимирській, Московській, Свято-Миколаївській – тополі, що шкідливо впливають на здоров’я людей.

На закид шановного автора щодо озеленення, яке відіграє значну роль в житті людини і формуванні міського середовища, благотворно впливаючи на людину й екологію міста, то хочу заперечити, бо одним із пунктів кожного рішення , що надає дозвіл на відкриття торгових точок, передбачено благоустрій території, де під благоустроєм слід розуміти сукупність робіт і заходів, що здійснюються для здорових, зручних та культурних умов життя населення, в тому числі й озеленення.

Об’єктом озеленення буде і майбутній парк за Будинком культури, Алея Героїв Майдану та зона відпочинку на березі річки Уборть по вул. Привокзальній.

І, насамкінець, стосовно плагіату.

Законодавством передбачена можливість вільного використання авторських творів іншими особами. Закон дозволяє використання без згоди автора, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення цитат із опублікованих творів, статей, в обсязі виправданому поставленою метою.

Що стосується даного випадку (мається на увазі використання окремих абзаців у статті «Влада повинна належати народу, а не навпаки») то їх, по-перше, скопіпастив не із вказаних автором публікацій, а із інших джерел. А використав тому, що мої думки, стосовно побудови демократичної системи влади, виявились аналогічними.

Посилання на джерело не зроблено лише з тієї причини, що його давати потрібно тоді, якщо відомо звідки взято і що це дійсно першоджерело, а не копіпаст.

  А.В. Повар