Alternative content

                   Чому не відповідаємо за тих, кого приручили?

Над цим питання працюють науковці у багатьох країнах. Головна мета їхніх

праць — зробити безпечнішим співіснування людини із бездомними тваринами

через зменшення їх чисельності на вулицях міст гуманним чином.Кожному з нас відомо чимало історій, як покинута тваринка роками може чекати господаря на залізничній чи автобусній станції, ми плачемо, коли дивимося сюжети про «братів наших менших» у новинах чи фільмах, але окрім співчуття та жалю не робимо нічого.

До вирішення проблеми бродячих собак можна ставитися по-різному. Особливо гостро це питання постає на весні, коли вони зграями розгулюють біля дитячих садочків, шкіл. Батьки справедливо обурюються, адже переживають за дітей.  Одні схвалюють відлови собак, інші критикують тих, хто викидає тварин на вулицю, ще інші шукають виходу із ситуації або ж байдуже махають рукою. Можливо, проблема бродячих тварин і не є найголовнішою для українських міст, в тому числі і для Олевська, але вона існує,  і існує вже давно і пробують її вирішити далеко не перший рік. І хоча ми тепер полюбляємо говорити про цивілізованість та нашу європейськість, та байдужість все рівно перемагає.

Одне діло, як до вирішення проблеми бродячих собак ставиться пересічний мешканець міста, а інше, як її вирішує влада. Давайте спробуємо глянути на справу об’єктивно та неупереджено.

Як в Олевську борються з бездомними собаками? У стінах міської ради раніше лунала пропозиція – відловлювати та стерилізувати, бажаючих так і не з’явилось. Наразі їх ніхто не стерилізує, не дає їм протизаплідних препаратів (хоча коштує таблетка всього 12 гривень, у той час, коли знищення тваринки оцінюється у 46-57 гривень), тож небажаного приплоду не уникнути.  А скільки щороку домашніх улюбленців набувають статусу безпритульних? За таке варто теж карати. 

Де ж знаходять свій останній притулок брати наші менші? Адже відповідного місця для захоронення в місті немає. Відповідь проста - більшість олевчан хоронять своїх чотирилапих друзів у лісових посадках або... у дворах власних будинків. Окрім того, мало не щодня в Олевську десятки тварин гинуть під колесами транспорту. Часто буває, що машини їздять по них кілька днів, «розкатуючи» труп собаки чи кота по усій дорозі. І врешті-решт бригада благоустрою змушена прибрати.Міська рада готова надати землю під притулок будь-якій громадській організації, яка вирішить займатися утриманням та доглядом за бездомними тваринами. Більшість не вбачає в цьому вигоди, а вона таки є.

Яка користь від місць тимчасового утримання тварин?Притулки є в усьому світі ще з XVІІ сторіччя. У місцях тимчасового прихистку для тварин, долею та побутом чотирилапих опікуються працівники установи або волонтери. Фінансуються вони переважно завдяки благодійним організаціям за рахунок добровільних пожертв та спонсорів. Зазвичай такі організації добре розрекламовані та знаходять різні шляхи збору коштів для потреб безпритульних тварин. Крім того, часто притулки займаються реалізацією тварин, виготовленням та продажем кормів, наданням платних консультацій, ветеринарних послуг, проводять евтаназію недужих собак і котів, захоронення або кремацію (теж за відповідну плату). Отже, притулок не є вже таким і збитковим, як про нього звикли думати…Крім того, якщо у родини, скажімо, немає грошей для того, щоб придбати собаку, звідти можна взяти здорову та часто навіть породисту тваринку. Інше питання – чи вона знову не опиниться на вулиці, бо ж коли людина викладе з кишені, скажімо, за вівчарку 150 доларів, то зможе і гідно поцінувати її…

Та як би там не було, притулок все одно потрібний. Ми повинні дбати за чотирилапих друзів і вчитись від них вірності та самозреченості заради іншого. Бо ж як казав Дмитро Пастернак-Таранушенко: «Собака – друг людини та є у неї єдиний недолік – вона вірить людям».

Заступник міського голови,

В.В. Колбасюк