Alternative content

Як здійснити у державі потрібні зміни? Які шляхи обрати?

Яких лідерів підтримати?

Державна служба є ключовим елементом державного управління, від ефективного функціонування якого залежить додержання конституційних прав і свобод громадян, послідовний і сталий розвиток країни.

Від чиновників громадяни очікують перш за все професійності, безумовного дотримання законності, розуміння людських проблем і способу їх вирішення. На жаль, сьогодні пересічному громадянину протиставляється украй заплутаний механізм розв’язання його наболілих питань. Держава досить часто працює сама на себе, постійно множачи кількість органів влади та чисельність чиновництва, вишукуючи додаткові можливості для нав’язування непрозорих дозвільних процедур, які під гаслом їх спрощення дедалі ускладнюються. ЗМІ рясніють викриттям фактів корупції, недбальства, натомість нарікати на неякісну послугу громадянин змушений у тому ж органі, який її надав.

Уже йшлося про відсутність політичної волі у здійсненні реформ на рівні територіальної організації влади, незважаючи на постійні декларації про їх необхідність. Цей аспект свідчить про зацикленість політичної еліти на проведенні реформ у так званому бермудському трикутнику: Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів. З 1991 року триває нескінченна дискусія про перерозподіл повноважень у цьому трикутнику, про доцільність певної форми державного правління, й тому не доходять руки до реформи місцевого самоврядування, яке становить фундамент державної будівлі. Інакше кажучи, державотворення у нас відбувається навпаки: спочатку перманентно будуємо дах, а потім декларативно міркуємо про фундамент. Зрозуміло, що такий спосіб будівництва розбалансовує систему влади загалом й не додає їй міцності. Адже саме із сіл, селищ та містечок будується велика держава під назвою Україна.

Установи центральної влади максимально сконцентрували у своїх руках фінансові, майнові та земельні ресурси, а також владні повноваження, позбавляючи у такий спосіб територіальні громади реальних можливостей ефективно вирішувати питання власної життєдіяльності та розвитку. Вісімдесят відсотків бюджетних коштів в Україні перерозподіляються через державний бюджет, і лише двадцять відсотків – через місцеві бюджети. Це вкрай негативно позначається на якості життя громадян, створює несприятливий інвестиційний клімат.

Більшість політологів підкреслюють, що потрібно змінити саму систему державного управління, зламати існуючі догми в управлінні державою та взяти на озброєння досвід успішних демократичних країн саме сьогодні.

За 23 роки незалежності  українські чиновники так і не змогли побудувати демократичну систему влади шляхом еволюції. Тому люди і вирішили відстояти свої права шляхом революції, почавши розвиток системи громадського контролю. Cистема громадського контролю народжується тоді, коли збирається тісне коло однодумців, які системно та послідовно співпрацюють з населенням. Коли коло таких людей стає значним, маючи за плечима народну підтримку, вони заходять до парламенту і законодавчим порядком вирішують усі нагальні питання, які здатні вирішити на підставі своїх знань, досвіду і особистих лідерських якостей. Якщо пощастить, то це зрозуміють і візьмуть за основу всі 45 мільйонів українців. І влада перестане бути шляхом збагачення одних і убогості інших.

Однак і тут варто залишити місце для роздумів та дискусій. Адже для нас, українців, головні зміни мають статися не в очах, перед якими змінюються політичні обличчя, а в у серцях.

Міський голова

А.В. Повар