80 років тому, 22 серпня народився колишній директор Будинку культури фарфорового заводу Михайло Шерман, з чим його щиро і сердечно вітаємо.
Свідченням його плідної та багаторічної праці на благо розвитку мистецтва і культури стало те, що 19 березня 1989 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Шерману М.Г. присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури УРСР».

Велика заслуга в цих досягненнях директора Будинку культури фарзавода Михайла Шермана, директора і його адміністрації Мироненко Андрія Івановича, який сам був організатором в далекому 1948 році драматичного гуртка, де виконував роль голови колгоспу Часника в спектаклі О. Корнійчука «В степах України».

Хочу згадати поіменно першоходців народного театру: Мироненко Марію, Гаврилову Валентину, Горбаня Віталія, Демчука Олексія, Білюка Анатолія, Довгосельця Анатолія.
Розвивали, закріплювали та примножували їх успіхи: Гаврилюк Лідія, Титоренко Ольга, Білюк Лідія, Александрова Людмила, Іванов Анатолій, Гаврилова Валентина, Невойт Наталія, Павлушенко Галина, Гурський Віктор, Ткач Людмила, Богданов Олександр, Ігнатюк Анатолій та інші.

Дорогі серцю спогади…

22 серпня свій день народження святкує колишній директор Будинку культури Олевського фарфорового заводу, наш земляк, дорогий товариш і друг, принциповий і самодостатній керівник, душа колективу – Михайло Григорович Шерман.
Ми, ветерани сцени та заводу, сердечно вітаємо Вас, нашого дорогого ювіляра, з Днем народження! Бажаємо міцного здоров’я на довгі роки, сімейного тепла і затишку, щасливої долі, море земних благ. Ми вдячні Вам за те, що були поруч із нами, вдячні за чуйне серце, Вашу невтомну працю на благо колективу Олевського фарфорового заводу. Нам є що згадати, є чим пишатися, є що розказати нашим дітям та онукам. Нехай же те добро, яке Ви робили для людей, відгукнеться сторицею у Вашому житті. Хай Вам щастить скрізь і в усьому. Будьте здорові та щасливі.
А тепер разом з Вами, шановний Михайле Григоровичу, пригадаємо історію та дорогі серцю сторінки розвитку самодіяльного мистецтва на Олевському фарфоровому заводі. Наприкінці 1948 року при клубі заводу було організовано невеликий драматичний гурток і першою вдачею колективу була постановка спектаклю за п’єсою Олександра Корнійчука «В степах України». З роками до драмгуртка приходить успіх, досвід та майстерність, визнання глядачів. Згодом цей колектив поставив оперу М. Лисенка «Наталка-Полтавка», яка мала шалений успіх та довге життя на сцені.
За свою творчу діяльність було здійснено більше п’ятдесяти постановок спектаклів за творами української, російської та білоруської класики і драматургії. Глядачі побачили цілу низку творів, які відбивали звитяжний шлях країни. Слід зазначити, що творчість колективу одержала визнання та чимало почесних нагород.
29 жовтня 1973 року постановою Президії УРСР, ради профспілок за високу виконавську майстерність і активну діяльність щодо культурного обслуговування «трудящих» драматичному колективу Будинку культури Олевського фарфорового заводу було присвоєно звання «Самодіяльний народний театр».
Творчий шлях народного театру позначений новими успіхами – дипломом обласного журі за спектакль «Амністія» - М. Матуковського, а спектакль «Диктатура» - М. Микитенка був нагороджений Дипломом 1-го ступеня Республіканського оргкомітету по проведенню Всесоюзного фестивалю.
За свою творчу біографію народний театр Олевських фарфоровиків мав чимало почесних нагород, найвища з них – Почесна грамота Президії ВЦРПС і право бути представленим на ВДНГ в Москві.
Визначальним фактором в процесі росту професійної майстерності стала співдружність із Житомирським обласним музично-драматичним театром – художником театру, заслуженим діячем мистецтв УРСР І.С. Шевченком і заслуженою артисткою УРСР – М. Мар'яновською, яка сама поставила спектакль Я. Саганова «Аве Марія» і брала участь у ньому.
Михайло Григорович Шерман очолював і цілеспрямовував гурткову роботу, дитячий сектор, самодіяльний народний театр, бібліотеку, інструментальний ансамбль – все це було поставлено на службу трудівникам заводу та активному відпочинку молоді.
Інструментальний ансамбль «Порцеляна» був заснований в 1956 році невеликою групою музикантів-любителів. Дякуючи зацікавленості адміністрації заводу, в 1970 році інструментальний ансамбль був поповнений новими сучасними інструментами: електроорган, фортепіано, флейта, скрипки, гітари, ударні інструменти. Ансамбль супроводжував виступи солістів-вокалістів танцювальний колектив, агітбригаду, дитячі колективи. Колектив «Порцеляна» був лауреатом фестивалю самодіяльного мистецтва УРСР та дипломантом 1 Всесоюзного фестивалю художньої творчості трудовиків, дипломант обласного конкурсу комсомольської пісні. Колектив музикантів очолював здібний керівник – Наум Львович Шапіро. Його заслугу в творчих здобутках цього колективу переоцінити важко. Художником-декоратором був Наум Давидович Шапіро. Всі ці творчі люди сприяли і допомагали драматичному колективу Народного театру.
При Будинку культури був організований молодіжний клуб «Ровесник» та дитяча самодіяльна студія. Заняття з дітьми проводили Галина Зайнчковська та Тетяна Вільнивецька.
Вся робота, яка проводилась в БК фарзаводу – це величезна заслуга його директора – Шермана Михайла Григоровича, за що він вартий найщиріших і найдорожчих спогадів, поваги та любові не тільки від ветеранів та молоді, яку він завжди направляв примножувати славні заводські традиції. Земний уклін Вам, дорогий Михайле Григоровичу, за Вашу працю, ентузіазм, енергію, за той пройдений незабутній шлях зросту і любові глядачів, за Народний театр.
Закінчуючи свої спогади про найкращий час, що випав на нашу долю, ветерани сцени і заводу, музикальний колектив щиро та сердечно вітають нашого друга, наставника і ювіляра з Днем народження!
Добра, щастя, здоров’я, море земних благ і дорогих Вашому серцю спогадів про наш Поліський край, про древній Олевськ і його чудових людей.
Із повагою та найщирішими побажаннями
Лідія Гаврилюк