Alternative content

За безладу безмір, за кар'єри і премії,
Немов на війні, знову вихід один:
За мудрість всесвітню дурних академій
Платим безсмертям — життям молодим.

 І. Драч

«На годиннику 01 година 23 хвилини 48 секунд. Спочатку з’являється заграва. Вона росте, розгоряється, і ось уже сліпучо-біла лавина котиться до міста. Вогонь охоплює будинки, вулиці, спалахують автомобілі. Дерева чомусь займаються швидко, як свічки, хоча зараз розпал весни… Вогняна лавина котиться містом. Залишається лише потріскана, наче в зморшках, земля». Саме таким пам’ятають місто Прип’ять очевидці Чорнобильської катастрофи.

Минуло 27 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенна катастрофа, спричинена вибухом на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС.

Усі події рано чи пізно відходять у минуле, залишаючи по собі лише спогади. Чорнобильська катастрофа – нездоланна, головним спогадом, який вона залишила є радіація, незрима й невідчутна, але така смертельна…
Уже давно віддзвеніли чорнобильські дзвони, а ми все ще пам'ятаємо тих, хто пішов у вогонь, — вони увійшли у стогін і душу, болем зчорнену до дна:

Рахунок буде 904. Усіх поіменно у незабуття.
І буде суд, який поверне віру,
Та не поверне молоді життя.
Хто квітень наш отак підступно зрадив,
Що стільки горя, аж рида весна?
І хто тепер такій біді зарадить?!
Щоб жив Дніпро і щоб жила Десна.

Найперший удар стихії прийняла на себе воєнізована пожежна частина атомної станції. Пожежники Володимир Правик, Володимир Тищура, Микола Титенюк, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кибенюк віддали своє життя, щоб вогонь не перекинуло на сусідні блоки станції. Неможливо уявити, що було б, не зроби вони тієї ночі все, навіть неможливе. Але не могли вони тоді знати, яка невидима, страшна, безжалісна небезпека разом із вогнем видерлась назовні. Їм було ніколи думати про цю небезпеку, вони рятували атомну станцію, рятували Прип'ять, Чорнобиль, всіх нас.

Як багато тих, кому Президія Верховної ради СРСР за мужність, героїзм і самовідданість, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Посмертно.

Вічна пам'ять та слава тим, кого навіки забрало чорнобильське полум’я. Перші герої загинули, а скільки людей захворіло, скільки народилося дітей – інвалідів, а скільки ще народиться.

Прийдешні покоління, які житимуть у постчорнобильську епоху, мусять знати про найжахливішу катастрофу людства і винести з неї уроки відповідальності за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей.