Alternative content

«Зроби добро людині і забудь.
Воно тобі сторицею віддасться.
Бо це єдина й непохитна путь
І до твого, і до чийогось щастя.»

А благодійний концерт «Країна Добра», який відбувся вперше у приміщенні Будинку культури - з виставки-ярмарку саморобних виробів, які можна було придбати. Вироби були найрізноманітніші: картини, в’язані шарфи, прикраси, листівки, сувеніри та багато іншого. Гроші за придбане кидали у скриньку під назвою: «А ти допоміг дитині-інваліду?» У концертному залі з такими скриньками стояли учениці Олевської гімназії, Юлія та Марина. Не оминули увагою даний захід і міський голова А.В. Повар та голова РДА М.А. Харченко.

На концерті зібрались небайдужі люди, які прийшли не лише «кинути у скриньку», а й підтримати всіх, хто причетний до цієї благородної справи. На жаль, таких небайдужих людей в Олевську дуже мало, майже порожня зала пряме цьому підтвердження. Але така обставина не завадила учням музичної школи, вихованцям ЦХЕТУМу та артистам Будинку культури відпрацювати чудовий концерт.

Концертна програма розпочалась з виступу реабілітолога, співзасновника Олевської районної молодіжної громадської організації дітей-інвалідів, їх батьків та законних представників «Життя без обмежень» Юлії Покальчук. Мало кому хочеться ділитись своїм щастям, але її щира посмішка, чистий погляд та позитив суперечать цим словам. Не знаю, є в ній щось таке від Сонця. Діти, якими вона займається у реабілітаційному кабінеті (нагадую, знаходиться у приміщенні Олевської гімназії) з великим бажанням, радістю виходили з нею на сцену розповідати вірші. А дитяче серце не помиляється, як це властиво розуму дорослого.

Коли дивишся на дітей з особливими потребами то розумієш, що гроші для них не головне, а головне любов батьків, віра рідних, розуміння та підтримка оточуючих. Не жалість та опіка, а те, що робить людину Людиною. Я все більш схиляюсь до думки, що ці діти прийшли у цей світ вчити нас: вчити цінувати життя, любити та сприймати один одного такими, якими ми є, не ідеальними. Інвалідність душевна набагато гірша інвалідності фізичної. Вони хочуть знищити той духовний параліч, який зробив наше серце черствим та байдужим. Саме тому великою моральною силою, що ушляхетнює людину, є вміння робити добро.

Виховання дитини – це велика праця без вихідних та свят, особливо для батьків, які піклуються про дитину-інваліда. Ці слова ріжуть слух, але вони відповідають реаліям життя. Той біль та труднощі, з якими вони борються щодня, під силу одиницям. А в Олевську таких сімей близько 100.

В кінці сім’ям, що мають дітей з особливими потребами, роздали подарунки.
На завершення хочеться додати вірш

Не говори про доброту,
Коли ти сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Не має вищої святині,
Як чисте сяйво доброти.

та такі слова: впевнено ідіть за покликом серця, не соромтесь своїх почуттів, не бійтесь робити добро, «бо ми прийшли у світ добро творити».
Наталія Дрозд