Alternative content

Війна в однаковій мірі
обкладає даниною чоловіків і жінок,
але з одних стягає кров, з інших — сльози.
В. Теккерей

Пам'ять наших земляків, воїнів-афганців — це болюча історія українського народу. Про неї потрібно пам’ятати, її потрібно згадувати, адже багатьом матерям так і не судилося побачити сина, рідним — брата, дітям — батька. Сьогодні їхні обличчя закарбували лише старі сімейні фото, кам’яні плити пам’ятників, устелені квітами могили та серця, які плачуть, пам’ятають, сумують.

15 лютого минає 24-ий рік як воїни-інтернаціоналісти носять болючий рубець війни. Війни, яка назавжди забрала юність, мрії та спокій. Війна, яка стала німим болем у душі тих, хто тримав у роки цієї війни автомат.

Сьогодні на площі Соборній зібрались воїни-афганці, представники місцевої і районної влади та прості люди, які пам’ятають та шанують цей день. Схиливши голову перед пам’ятником воїнам-афганцям, кладуть до його підніжжя квіти на знак глибокої поваги.

Продовжилась зустріч місцевої влади та керівників управлінь з воїнами-інтернаціоналістами у приміщенні Олевської музичної школи, де керівництво міста та району дало відповідь на запитання, які хвилювали афганців. Почесними грамотами за вагомий особистий внесок у військово-патріотичне виховання молоді та з нагоди Дня пам’яті воїнів-інтернаціоналістів нагороджено Талаха Сергія Павловича, Осипчука Петра Васильовича та Верещаєва Петра Павловича. Викладач Олевської музичної школи по класу гітара Михайло Іванович Гриб підготував невеликий музичний подарунок.

Міський голова А.В. Повар висловлює співчуття та поділяє всю біль утрати з тими, хто так і не дочекався своїх рідних та близьких.