Alternative content

Хвилю обурення та здивування викликала вперта наполегливість анонімного дописувача (чи дописувачів) будь-яким способом усунути із посади працівницю одного із дошкільних закладів міста.

І хоч відповідно до ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором визнається анонімним і розгляду не підлягає, разом із колегою відвідуємо дошкільну установу, де працює суб’єкт скарги, що надіслана анонімом до міської ради вдруге.

І знову бесідуємо із завідувачкою, і знову чуємо, що до даної працівниці за багато років роботи жодних претензій до виконання посадових обов’язків. Керівник установи запрошує нас на загальні збори батьків дитсадка, знайомить їх із метою нашого візиту, пропонує їм висловити зауваження чи внести пропозиції по поліпшенню роботи медичного працівника. Окрім слів подяки за сумлінну працю, ми не почули будь-яких нарікань.

Знаючи багато років завідувачку закладу, як відповідальну особистість, вимогливу до себе й оточення, сприймаємо її слова та слова батьківського колективу як найвагомішу характеристику працівниці. Але на публічному зібранні працівниця почувалася приниженою і незахищеною. Як сказала керівник: "Плакала три дні". Від безсилля, несправедливості, наруги над людською гідністю. ЇЇ сльози - то докір нам, бо, на жаль, цими проблемами ми мало переймаємося. Байдужіємо. На все заплющуємо очі. Не хочемо помітити, що трапляється з іншими. А якщо завтра подібне станеться з нами?

Може нам час замислитися, бо від нещастя та халепи ніхто не застрахований. Як інколи гірко кажуть, була б людина, а неприємності її знайдуть, і хто знає ким доведеться побувати кожному із нас - рятувальником чи постраждалим. Прикладів, коли одні люди зневажають інших, на жаль, дедалі стає більше. Тенденція до їх зростання, мабуть, обумовлена зниженим рівнем моральних потреб людини. Вседозволеність та безкарність породжують відповідну життєву філософію. А у нас, перевіряючих, склалося таке враження, що анонімний дописувач, даючи недостовірні факти, і не називаючи своє ім’я, вочевидь знає про статтю 26 цього ж закону, яка передбачає відповідальність за наклеп та образи і в такий спосіб хоче помститися за щось особисте.

Сподівання на здоровий глузд у цьому випадку навряд чи переможе, але в нас жевріє тепла надія, що аноніми зрозуміють свою провину і вона заважатиме спати їм ночами і буде тиснути на груди тягарем відповідальності, який розбудить взаємоповагу, любов до ближнього і не залишить в душі місця для зла.

Дорош В.В. – заввідділом фінансово-господарської діяльності міської ради.

Сай Л. О. -спеціаліст міської ради