Alternative content

Все далі і далі відходить від нас та далека, жахлива війна, яка принесла стільки горя на українську землю, насіяла розпачу та біди, змінила історію народів. Про тих, хто пройшов горнило Другої світової війни, про тих, хто не вижив, і про тих, хто дожив до Перемоги згадали 9 травня під час урочистих заходів присвячених Дню Перемоги. Їм наша шана і пам'ять.

Ранок 9 травня для керівництва міста та району розпочався традиційним покладанням квітів до братських могил і пам’ятників загиблим воїнам та жертвам війни, де шановну делегацію зустрічала почесна варта школярів.

Під звуки урочистої музики о 10.00 відбулась святкова хода від парку ім. Гагаріна до площі Соборної. Час летить невпинно, ця переможна весна вже 71.

Рідіють ряди сивочолих ветеранів (в Олевську їх залишилось 19), забираючи свій подвиг у вічність. Більшість з них через стан здоров’я не змогли бути присутніми «на параді», інші не мали сил пройти центральною вулицею. Щороку олевчан на площі Соборній збирає свята для всіх мета – згадати захисників і героїв Батьківщини. У своїх промовах згадали і тих, хто повторює подвиг дідів та прадідів на сході країни. На одязі учасників мітингу актуальний новий символ Перемоги – квітка маку.

Міський голова Олег Омельчук напередодні особисто вітав ветеранів з Днем Перемоги, а міська рада на знак пошани встановила банер до Дня перемоги над нацизмом із відомим гаслом пам’ятного заходу «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо». І, навіть, не хочеться згадувати, що на заході були люди, які порушили закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки", яким заборонено використовувати «червоний» прапор із зображенням серпа і молота. Нагород і медалей це не стосується.

Цього дня згадали всіх, чиї життя забрала війна: тих, хто поліг у кривавому бою, хто після перемоги помер від ран, хто не дожив свого віку, не долюбив, не побачив своїх ненароджених дітей. Скористатися нагодою почути тих, хто під зливою  бомб і куль ішов в атаку на ворога, кого вели до крематоріїв  у концтаборах, над ким проводили досліди у фашистських лабораторіях, хто дочекався і не дочекався повернення синів, дочок, чоловіків, дружин, братів, сестер… І що головне, пройшовши пекло війни, вони не втратили доброти в очах, тепла, надії, не втратили віри в краще та не здались в полон відчаю. Незважаючи ні на що, не збайдужіли до свого минулого, не розгубили в пам’яті найменших вражень, почуттів, з якими ходили в атаки, розвідки, святкували і проводжали в останню путь.

Подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна вдячність всім, хто відстояв нашу Вітчизну, виявив нездоланну мужність та незламність духу. Хай завжди зігріває наші серця і світить у віках священний вогонь Великої Перемоги, а земля більше не здригається від вибухів бомб і не багріє від людської крові.