Alternative content

Настоятель Римо-католицького костелу Воздвиження Святого Хреста отець Ігор ділиться своїми роздумами щодо перейменування вулиць в Олевську. 

Що означає декомунізація в Україні?

Питання декомунізації порушує набагато глибшу проблему, ніж тільки знесення пам’ятників та перейменування вулиць чи міст. Це питання стосується насамперед деколонізації України. Дане питання порушує глибинну проблему про нашу ідентичність та самоідентифікацію. Ідентичність нашого народу, країни, її історії, героїв, минулого та майбутнього. Питання ідентичності це питання про коріння, ким є я, хто мій батько, звідки я, сином якого народу я є? Де моя бàтьківщина? Яким є моє минуле, історія мого роду, мого народу? Це також і питання про майбутнє мого народу, яким я хочу бачити моє майбутнє.

Отже, декомунізаційні закони мають на меті, насамперед, очистити нашу ідентичність, наш менталітет, спосіб мислення, історію нашого роду і народу від імперської, тобто рабської російсько-радянської ідентичності та її героїв, які насаджались нам протягом багатьох століть і прославляли імперську історію. Імперсько-шовіністична політика північного сусіда є трагічною сторінкою історії народу України. Це історія нищення нашої ідентичності, нищення наших найкращих синів і дочок, нищення наших ідеалів та цінностей, це історія перетворення нас на рабів. Як радянська політика продовжувала політику імперської Росії, так і сучасна Російська Федерація продовжує радянську політику та політику імперської Росії щодо знищення незалежної, вільної України, її культури, та спотворює усе історичне надбання Київської Русі.

Неначе люди подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!..

І я, заплакавши, назад

Поїхав знову на чужину.

І не в однім отім селі,

А скрізь на славній Україні

Людей у ярма запрягли…

Т. Г. Шевченко.

Наша очищена ідентичність має бути ідентичністю вільної людини, народу, країни! Власне про таку ідентичність і говорить Т. Г. Шевченко:

Кайдани порвіте, І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене в сім’ї великій, в сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Не злим тихим словом.

Очищена ідентичність, історія, пам’ять наших поколінь вимагає також очищення наших міст та вулиць, щоб наші діти, внуки та правнуки зростали на прикладі героїв вільної України та будували власне майбутнє як вільні люди, а не раби. 

Думки щодо перейменування вулиць

Назви вулиць кожного українського міста мають нести в собі всю історію століть української землі та даного міста, селища чи села. Це має бути історія видатних подій, особистостей, які внесли свій вклад в загальну та місцеву історію України чи громади.

Варто підійти до питання перейменування вулиць не бюрократично, на зразок - треба то зробимо, а з повагою та любов’ю до людей, серед яких живеш, та до землі, на якій живеш. Карта з назвами вулиць міста, селища чи села, навіть не місцевому мешканцю, мала б розповісти: по-перше про історію країни в якій ти живеш, по-друге - історію регіону, в якому ти живеш, та по-третє - історію громади та людей серед яких ти живеш.

Власне та важливе місце на карті міст варто було б надати вулицям з назвами присвяченими Богу, Богородиці та Святим Господнім, які розповіли б про Божу присутність та дієвість в житті цієї громади, а також про духовний зв’язок поколінь. Прихожани костелу Воздвиження Святого Хреста надіслали пропозицію до Олевської міської ради змінити назву  вулиці Зої Космодем'янської на Свято-Воздвиженську, на честь храму. Якби депутати проголосували, то в центрі міста була вулиця Свято-Миколаївська названа на честь церкви та Свято-Воздвиженська названа на честь костелу. Можливо, прийде час і це таки станеться.

Ввібравши в себе усю красу природи, подій та людей, які ці події творили, надавати назви вулицям так, щоб вулиці створювали окремі тематичні мікрорайони. Наприклад, не розкидати по усьому місту назви вулиць, присвячених поетам чи письменникам, а зібрати їх в одному мікрорайоні. Там зібрались би разом і Тичина, і Малишко, і Остап Вишня, і Леся Українка, та багато інших.

Спочатку центральній частині вулиць надати назви видатних державних діячів, які боролись за державність нашої країни, або історичних подій, в яких створювалась наша держава. Потім взяти до уваги події чи видатних особистостей пов’язаних з регіоном України, в якому знаходиться дана громада. Далі взяти до уваги події чи видатних особистостей пов’язаних з цією конкретною громадою. Це буде перший рівень  - історія нашої державності. Далі створити мікрорайони видатних військових, чи подій пов’язаних з захистом нашої країни, міста чи громади. Наступні  вулиці мікрорайонів мали б назви вчених, винахідників, діячів культури природної краси цього регіону, чи місцевості і т. д.

Цим самим ми формуємо загальну історичну картину подій та осіб, які творили нашу історію, науку, культуру та загалом усе наше надбання в кожному окремо взятому місті, селищі чи селі. Наші міста стали б живими підручниками історії з життя поколінь, які цю історію створюють. 

Настоятель храму Воздвиження

Святого Хреста Ігор Скомаровський