Alternative content

Олевчани вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 рр.

Кожного року Олевськ разом з усією Україною вшановує День пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років, запаливши лампадки та промовляючи молитву.

Молитва України:

«Богородице! Матір наша небесна! Куди ж ти відійшла? Чого ж залишила мою землю і народ мій на поталу червоних дияволів? Чи ж не бачиш криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачиш, що то вже не я – Україна, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?!» І стояла вона осліпла від горя, напівблаженна, мукою підпирала небо. Мати-Україна на велетенському хресті розп’ята.

Не так давно тема голодомору була за сімома замками, а сьогодні сотні книг, фільмів, спогадів, заходів та слів розповідають нам про геноцид українського народу влаштованого радянською владою. Сумну дату для нашого народу – річницю штучного Голодомору 32-33 років було відзначено 27 листопада у Районному будинку культури. Ця рана болітиме завжди, не тому, що ще живі свідки цього жахіття, а тому, що в пам’яті людській кровавий відбиток похованих серед жита 4,5 мільйонів українців. Ця статистика в’їлась їдким чорнилом у сторінки історії та життя людей. Таке відчуття, що між Першою та Другою світовими війнами була й третя – голодна війна. Війна проти простого селянина, який не мав ні ворогів, ні союзників. Це для нас хліб «сірий» з усіх боків, а вони помирали з колоском в руці. Пам’ятаймо про цей біль нашої країни, бо найстрашніша – це голодна смерть.

Свічки пам’яті за жертвами рукотворного голоду, за невинно страчених голодом, за закатованих голодною смертю запалили міський голова Омельчук О.В., його заступник Колбасюк В.В. та секретар міськради Біленець Н.І., голова РДА Невмержицький В.І. та його заступник Белан Н.Д., а з ними всі учасники заходу.

Традиційно, учасники заходу поставили свічки у вигляді хреста на Алеї Слави.   

До Вашої уваги фото заходу.