Alternative content

Відповіді на важливі питання: що собою символізує хрест і для чого його носять на тілі

14 вересня у костелі храмове свято – Воздвиження Хреста Господнього. Літургія цього дня була присвячена символу християнства «хресту», його значенню для віруючої людини та для християнства як релігії.

Кілька разів у році у храмі нагадують нам про останні години земного життя Ісуса Христа та його розп’яття. І цього разу знову нагадали нам про те, що хрест і розп’ятий на ньому Христос – це серцевина християнства.

«Ми звикли бачити хрест, як елемент внутрішнього інтер’єру в храмах. Ми бачимо хрести, прикрашені дорогоцінним камінням, вишукано і по-мистецьки виготовлені. І ми настільки привикли до цього, що інколи забуваємо про той єдиний хрест, на котрім був піднесений Спаситель світу Христос», –йшлося у промові отця Віталія, який  цього дня вів службу з настоятелем костелу, отцем Ігорем.

 «Для чого люди носять натільнй хрестик?» Відповідь звучала різна, хрестик – це символ віри, належність до християн, оберіг. Для багатьох, погодьтесь, це звичайна прикраса, і чим вона більше, тим краще.

Отець Віталій сказав наступне «Головна причина, чому людина носить хрестик, тому що кожен повинен нести всій хрест. Ось що говорив Ісус Петру «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною». Якщо ми хочемо бути справжніми християнами, то маємо іти шляхом самопожертвування, стверджує цей вираз.

Рятує не матеріал з якого він зроблений: золото чи дерево або якого він розміру. При виборі хрестика варто думати про Бога, а не про людське око.

Існує безліч забобонів пов'язаних з натільним хрестиком про те, що не можна його втрачати, дарувати, піднімати втрачений кимось хрестик або носити його на ланцюжку.

Всі ці повір'я не мають жодних підстав, а втрата хреста не означає нічого, крім як неуважність людини. І, навіть, якщо хрест втрачено, Ви завжди можете прийти в храм і придбати новий хрестик, адже головне це віра всередині Вас.

Довідка.Складні умови розвитку християнства в перші три століття означали як сильну ревність віри, так і сильні переслідування, молитви по потаємних місцях і приховування різних святих речей від стороннього ока. Тільки християнська імператриця Єлена близько 320 року дала розпорядження відшукати хрест, на якому був розп’ятий Ісус.

День знайдення хрестів – 14 вересня – став днем свята Воздвиження Хреста Господнього, символом тріумфу життя над смертю, віри над переслідуваннями, торжества Бога над усіма ворогами.

Саме ж дерево хреста не завжди перебувало у спокої та вшануванні: 614 року перси, яких вів цар Хозрой (Хосру Парвіз – «переможець»), напали на Святу Землю, поруйнували базиліки Гробу Господнього та Воскресіння, а знаючи, яку цінність становить хрест Ісуса для християн усього світу, забрали його з собою. Святиня повернулася 628 року, як одна з умов мирного договору, укладеного імператором Іраклієм, який переміг Хозроя в битві.

Недоброзичливці Церкви інколи кажуть, що якби зібрати докупи всі часточки Хреста Господнього, розіслані по світу, то назбиралось би на три хрести. Достовірність деяких часточок стало справді важко з’ясувати з плином часу, оскільки ще за св.Кирила Єрусалимського (†387) шановану реліквію розібрали на частинки й розіслали по храмах. Певною мірою, таке «розсіяння хреста» означає також і його збереження.

Найбільшу за розміром частину Хреста Господнього має на сьогодні храм св.Гудули в Брюсселі (на фото). В Римі зберігається часточка, яку імператори колись носили на грудях під час найбільших урочистостей. Серед скарбів паризької катедри Нотр-Дам є часточка Хреста, подарована колись польською королевою Анною Гонзага. У Польщі серед усіх храмів найбільша частка Хреста знаходиться в костелі домініканців у Любліні. В Україні теж є реліквії Хреста Господнього, наприклад, у парафії Воздвиження Святого Хреста в Києві, на Святошині.