Alternative content

Депутатів міської ради, членів виконкому, працівників апарату "зачепили" роздуми депутата районної ради В.М. Бабича, опубліковані у газеті "Зорі над Убортю" від 13 січня 2012 року.

Під час роздумів автор навішав ярликів на представників всіх вищеперерахованих органів місцевого самоврядування, які треба повторити, щоб читачі зрозуміли, наскільки "кепські" справи у Олевську: "Депутати і міський голова відчули неспроможність вирішувати щоденні конкретні проблеми міста, почали гратися в політику, наділи на себе мантії суддів….", "… для депутатів та мера легше погратися в дорослу гру - козаччину" тощо.
Крім того В.М. Бабич проспівав оду 70-літній радянській дійсності, наголосив на тому, що тільки тоді, при СРСР Україна була дійсно незалежною, пожалівся на відсутність у центрі міста туалету, обізвав окремих депутатів псевдопатріотами і перерахував, чим повинна займатися міська рада: боротьбою з туберкульозом, наркоманією, алкоголізмом, повноцінним харчуванням учнів, теплом у приміщенні музею, створенням нових або збереженням робочих місць, особливо для молоді, організацією роботи закладів культури, освіти, охорони здоров'я і т.д.
У депутатів, членів виконкому, працівників апарату міської ради при обговоренні роздумів В.М. Бабича виникли до нього запитання, які захотілося озвучити.

1. Чи зміг би В.М. Бабич так відверто поливати брудом міську владу у "щасливі" і "вільні" часи радянської дійсності?
2. Чому партія, яку представляє тепер автор, а саме Комуністична партія, так легко здала Україну і весь СРСР у 1991 році?
3. Що зробив конкретно для міста сам В.М. Бабич, керуючи Олевською райдержадміністрацією у 1994-1998 роках? Чи не тоді були зроблені перші кроки до переходу у приватні руки двох найпотужніших заводів Олевська - фарфорового та ЗТН? Чи не вони давали робочі місця більшій частині дорослого населення міста?
Чи не за його керівництва зупинилося будівництво багатоповерхових будинків у центрі міста?
4. Скільки разів ініціював він, як голова бюджетної комісії районних рад двох скликань, повернення хоча б копійки до міського бюджету? (нагадаємо самому В.М. Бабичу та читачам: з міської ради до районного бюджету були вилучені 738 тис. грн. гривень у 2007 - 2009 роках). Скільки листів отримав він особисто від міської ради з проханням повернути до міського бюджету хоча б частину коштів? Не вирішивши тоді жодного разу це питання позитивно, чи має він моральне право міркувати тепер про наповнення міського бюджету?
5. Будучи депутатом районної ради стільки років, чи ініціював він хоча б раз розгляд питання про розвиток Олевська, як районного центру?
6. Чи знає В.М. Бабич, як депутат районної ради, що нинішня міська влада не вирішує питання закладів охорони здоров'я, культури тощо, тому що на її утриманні - тільки дитячі садочки? Що саме він повинен перейматися теплом у музеї, бо той знаходиться на балансі районного відділу культури. Що вирішення питання харчування учнів - у компетенції відділу освіти. І, нарешті, цікаво, як пропонує В.М. Бабич боротися міській раді з туберкульозом? А як бореться з цим лихом він, як депутат районної ради? Нехай би поділився досвідом.
7. Щодо питання "псевдогероїв" українців. Чому так ревносно захищаючи ідеологію радянську, він нехтує і зневажає ідеологію нової української держави?
Чому молоді українці повинні знати, хто такий, наприклад, Котовський, і не знати, хто такі Олег Ольжич та Олена Теліга? Чи знає автор роздумів, що Котовський, справжнівський бандит і злодій, став на сторону революції тому, що засуджений до смертної кари, вийшов з тюрми на наступний день після Жовтневої революції, а вже, як "герой" громадянської війни розстрілював людей тільки за те, що вони говорили українською мовою?
Було б непогано, якби у захоплюючій розповіді про Організацію об'єднаних націй В.М. Бабич згадав про три хвилі голодомору на Україні і про те, завдяки чиїм спільним зусиллям розпочалася Друга світова війна.
8. Детальніше про процес перейменування вулиць. Це питання виникало не раз ще при діяльності депутатів міської ради п'ятого скликання. У 2011 році воно теж було вирішено тільки з другої спроби. У газеті "Новини Олевська" № 47 від 25 листопада 2011 року на першій сторінці великими буквами було надруковане оголошення про проведення 28 листопада громадських слухань з приводу перейменування вулиць у місті. У наступному номері від 2 грудня була розміщена детальна інформація про цей захід. Дванадцята сесія міської ради відбулась 20 грудня. Хто заважав всім незгодним прийти на громадські слухання, провести свої заходи, бути присутніми на сесії і т.д.? Натомість, тільки 16 січня 2012 року до міської ради надійшли друковані заяви від жителів перейменованих вулиць з підписами, зробленими однією рукою, з проханням "одстояти" старі назви.
А де був депутат райради разом з однопартійцями, коли в Олевську перейменувалися центральні вулиці Леніна, 50-річчя Жовтня? Хто тоді питав у людей їхньої думки?
Та найголовніше: рішення міської ради прийнято відповідно до Указу Президента України(!) і тут взагалі можна було обійтися без коментарів. Напевно депутат райради не читає пресу всеукраїнського рівня і не дивиться українські телеканали, які гаряче підтримали рішення Олевської міської ради.
9. Що стосується щоденних турбот міської ради, то тут депутат районний скоріше веде себе нещиро або готується до чергових виборів. Адже не може він не знати про щоденне прибирання міста від сміття, про його благоустрій, який йде не такими жвавими темпами, як хотілося б, але …, про те, що люди мають тепло у домівках, ходять освітленими з 2006 року вулицями. Нагадати районному депутату про воду, яка з'явилася у п'ятиповерхівках за каденції теперішнього виконавчого апарату міської ради, про станцію знезалізнення води, про щоденну роботу по створенню позитивного іміджу міста, про археологічні розкопки, які розвіяли міфи щодо виникнення та заснування Олевська, про міжнародні конференції, які проводяться тепер тут, і ще про багато гарних і корисних справ.
І, не зважаючи на його дешеву іронію, все-таки наголосити, що вирішувати питання без грошей важко. У цьому плані саме він, як депутат районної ради міг би посприяти тому, щоб до міського бюджету надходили додаткові кошти.
Продовжується тяганина з оформленням права власності на окремі об'єкти, які знаходяться на території міста. То чому б не оформити на них право власності за громадою міста, а не району? Тоді б кошти за оренду приміщень йшли б до міського бюджету, а не до районного.
Чим допомогла районна влада міській, щоб змусити сплатити заборгованість у сумі 440 тис. грн. тими, хто без будь-яких дозволів працює на території фарфорового заводу? Можна дорікати міській раді про цей борг, але вона вичерпала всі свої можливості і давно звертається про допомогу до району. Чому районна влада згадує про те, що вона керівна тільки тоді, коли треба суворо спитати, а не допомогти?
На тринадцятій сесії міської ради 12 січня ц.р. заступник голови райдержадміністрації О.С. Ковальчук назвав суми коштів, які надійшли до міського бюджету упродовж 2011 року. Суми значні. Але він не наголосив на тому, що це державні кошти, і в Олевськ через фінансове управління вони прийшли так само, як і до будь-якого іншого села чи селища району. Знову ж таки, не зроблено акцент на тому, що Олевськ - це найбільша територіальна громада району за кількістю мешканців, і це нормально, що до міського бюджету надходять більші суми, ніж до інших територіальних одиниць.
Ще одне питання - дорікаючи міській раді, що вона погано працює над наповненням бюджету, нехай би хтось навів приклади, як самостійно наповнюють бюджети більшість сільських рад нашого району. Яке обурення викликає у декого факт, що в міській раді у 2012 році працюватиме на одного спеціаліста більше! А чому, наприклад, в Зубковичах, де проживає всього лише 1 тисяча жителів, у сільській раді працює 7 фахівців (у міській, при кількості населення 10,5 тисяч - 14)! Такі факти можна навести й по інших сільських радах.
10. Сьогодні краще "гратися" у козаччину, вивчаючи історію української держави, віддаючи шану історичним особам, які більше півстоліття були у забутті, справжнім українським патріотам. Краще бути сучасними козаками, надаючи при цьому матеріальну допомогу (не з бюджету!) дітям-сиротам, інвалідам, потерпілим внаслідок від аварії на ЧАЕС, брати участь у придбанні нового рентгенівського апарату для районної (а не міської) лікарні, організовуючи для молоді пізнавальні екскурсії рідним краєм, Краще "гратися" у такі ігри, ніж ходити по місту, розмахуючи червоними прапорами, і… страждати про відсутність туалету у центрі міста. До речі, що заважає В.М. Бабичу, будівельнику за фахом, самому стати ініціатором будівництва громадського туалету, тим більше, що установа, якою він керує, теж знаходиться у центрі міста?
11. "Бичуя и негодуя" з приводу неспроможності міської ради вирішувати проблеми, директор типографії В.М. Бабич не спромігся за багато років скласти угоду на вивіз сміття. Керівникам "Будпослуг" він сказав, що має таку угоду з ОП Теплових мереж. У Тепломережі нічого про таку угоду не знають. Отак можна в центрі Олевська захаращувати навколишнє середовище, а при цьому критикувати когось іншого.

P.S.
Міркувати і навіть мріяти упродовж багатьох років можна про що завгодно. Навіть про те, щоб висадити троянди на берегах Уборті. Мріяти, але не висаджувати. Можна навіть критикувати. І критичну статтю направити не тільки у районну, але й у обласну газету. Та, може, краще починати з себе?

Міський голова А.В. Повар.
Депутати міської ради В.В.Коц, О.В. Ніколайчук, С.О. Єгоров, Л.О. Сай,
Т.В. Заруба.
Члени виконкому міської ради Я.С. Іванченко, Є.М. Рябой, Р.П. Стаднік.
Працівники апарату міської ради В.В. Дорош,
В.В. Колбасюк, С.В. Мельник,
Ю.В. Халімончук.