Alternative content

Сесія міськради. Депутати надали земельні ділянки учасникам АТО, назвали вулицю іменем Героїв Небесної Сотні, виділили 680 тисяч гривень на ремонт доріг та дозволити встановити лавочку «для закоханих»

На пленарне засідання 50 сесії VI скликання Олевської міської ради, яке відбулося 3 квітня, було винесено 13 питань. У робочій сесії прийняли участь 18 депутатів.

На початку засідання депутати міської ради заслухали інформацію секретаря міської ради Євдокимова С.М. про добровільне об’єднання територіальних громад та звернулися до міського голови з ініціативою об’єднання громади міста Олевськ із суміжними 33 територіальними громадами населених пунктів Олевського району.

З метою  забезпечення безперебійного надання комунальних послуг населенню з водопостачання, водовідведення, утримання житла, своєчасного усунення аварій на інженерних мережах водопостачання, водовідведення, внутрішньобудинкових мережах, Олевська міська рада передала на балансоутримання Олевському орендному підприємству теплових мереж помпу високого тиску зі шлангами для чищення труб вартістю  145075,88 грн.

Державному підприємству«Олевське лісове господарство» надали дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів – суцільну санітарну рубку в ботанічному заказнику місцевого значення Олевське лісництво «Лиса гора» за умови, що дане прохання належним чином обґрунтоване і відповідає дійсності. Минулої сесії підприємству відмовили через відсутність підтверджуючих фактів, що передували даному рішенню або довели його необхідність.

Як пояснив присутній на засіданні сесії представник підприємства, суворі кліматичні умови (обледеніння та вітри) зруйнували цінні породи деревини і поки вона має економічну цінність, її варто використати за призначенням. Створена із числа депутатів комісія виїхала на територію даної місцевості і переконалась в необхідності задоволення їх звернення.

Слідом за великими містами, дві новостворені вулиці Олевська отримали патріотичні назви  – Героїв Небесної Сотні та Олега Штуль-Ждановича. Більшість депутатів переконані, що місто повинно мати своє топонімічне (топоніміка –  наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову)обличчя та носити імена людей, які творили його власну історію.

Задовольнили заяви  9 учасників АТО на надання земельних ділянок. Для будівництва та обслуговування житлового будинку їм виділено по 0,10 га.

Відбудеться суттєве покращення і на дорогах міста. На утримання автомобільних доріг, а саме капітальний ремонт дороги: вул. Інтернаціональна виділено 216491,52 грн.; вул. Коростенська – 203508,48 грн.; площі Соборної – 200000,00 грн. На поточний ремонт та грейдерування вулиць лівого берега міста з бюджету виділено 60 000 грн.

Молодят Олевського РАГСу незабаром чекає приємний подарунок. Напроти обрядового залу з’явиться лавочка для закоханих. Приватний підприємець вже виготовив металевий каркас, а міська рада виділить кошти на її встановлення. Обеліск Слави, що на Площі Соборній, чекає ремонт. За 11 років свого існування, під впливом погодніх умов, гранітні елементи пам’ятника почали руйнуватися. У зв’язку з цим, прийняли рішення про ремонт сходів. Ремонтуватимуть і сходи адмінбудівлі міської ради, які за період користування «відклеїлись» від основи.

Довідка

Оле́г Шту́ль (псевдоніми: О. Жданович і О. Шуляк; *1 липня 1917, с. Лопатичі, Овруцький повіт (тепер Олевський район, Житомирщина) — † 4 листопада 1977, Торонто, Канада) — український політичний і військовий діяч.

Олег Штуль народився у селі Лопатичі Овруцького повіту (тепер Олевський район) на Житомирщині в родині священика Данила.

Закінчив Крем’янецьку духовну семінарію, навчався у Варшавському університеті. У студентські роки був активістом Української студентської громади, вступив до ОУН.

Із середини 1930-х підтримував дружні стосунки з Оленою Телігою та Євгеном Маланюком, що спричинилося до вибору дороги в політичному житті. Переїхавши до Праги, починає працювати в культурній референтурі ОУН, яку тоді очолював Олег Ольжич. Одночасно дописує в часопис “Вістник”, який редагував Дмитро Донцов.

Під час Другої світової війни був одним з найближчих соратників О. Ольжича. Член похідних груп ОУН. В окупованому нацистами Києві в украй небезпечній атмосфері співпрацював з газетою «Українське слово».

Брав активну участь у створенні партизанських загонів на Волині, представник Голови ОУН А. Мельника при штабі УПА «Поліська Січ». Став співредактором газети «Оборона України». Наприкінці 1943 р. потрапив у полон до гітлерівців, перебував у концтаборі Заксенгаузен.

Після війни знову розпочав активну націоналістичну діяльність: їздив по репатріаційних таборах, допомагаючи українським військовополоненим та втікачам, писав статті, займався організаційною роботою.

За рішенням ПУН через суд домігся повернення законному володарю захоплених комуністичними силами в Парижі приміщення редакції та друкарні «Українського Слова» і від 17 жовтня 1948 року відновив видання тижневика як органу ОУН.

У 1948—1977 рр. (з перервами) — головний редактор газети «Українське Слово» (Париж).

У 1955—1964 рр. — член ПУН.

Після смерті А. Мельника в 1964 р. виконував обов’язки Голови ПУН.

У 1965, 1970 і 1974 рр., відповідно, на VI, VII і VIII ВЗУН був обраний Головою ПУН.

Належав до прихильників консолідації всіх українських національних сил на базі УНРади, став одним зі співзасновників СКВУ.

Помер у Торонто. Похований на кладовищі Баунд-Брук у США.