Офіційний сайт Олевської міської ради

Alternative content

Get Adobe Flash player

ВИБОРЧА КОМІСІЯ

___________________________

Баннер

Привітання

Пошук на сайті


ДЛЯ ТУРИСТІВ

МІСТА-ПОБРАТИМИ

Про Олевськ пишуть

 

Olevsk Sity

Календар

2018
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Випадкове фото

Лічильники

 

 

 

Головна Новини Газета "Новини Олевська" То хто ж більше знищував євреїв?
То хто ж більше знищував євреїв?
Автор: Administrator   

(Продовження. Початок у "Новини Олевська" №49 від 09 грудня 2011 року)

В 1939 році було підписано " Договор о дружбе"… а ще раніше…
Генеральное соглашение:

О сотрудничестве, взаимопомощи, совместной деятельности между Главным управлением государственной безопасности НКВД СССР и Главным управлением безопасности Национал-Социалистической рабочей партии Германии (ГЕСТАПО). Время подписания: гор. Москва 11 ноября 1938 г. 15 час 40 мин.- п.1. НКВД и ГЕСТАПО будут развивать свои отношения во имя процветания дружбы и сотрудничества между нашими странами…..
- п.2. Стороны поведут совместную борьбу с общими основными врагами: международным еврейством, ее международной финансовой системой, иудаизмом и иудейским мировоззрением
(Джерело: Национал-социалистический меч оттачивался с НКВД СССР Международный интернет-журнал "РУССКИЙ ГЛОБУС" № 6 за 2004 г. и др. Постоянный адрес статьи: http://www.epochtimes.ru/content/view/5124/34/ )
Слід зазначити, що багатотомне видання "Реабілітовані історією" - це не якась "бандерівська пропаганда ", а це є офіційне видання яке видається відповідно до постанов Президії Верховної Ради України від 6 квітня 1992 р. № 2236-IIX та Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1992 р. № 530.
До головної редакційної колегії входять багато відомих істориків, серед яких В. М. Литвин і Д. В. Табачник. Головою головної редакційної колегії було призначено П. Т. Тронька, академіка НАН України, Героя України. Голова Головної редколегії науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією" влітку цього року заявив: "Попередні плани Головної редколегії щодо видання лише 25 обласних томів через виявлений архівний матеріал були серйозно скориговані. Ніхто з науковців від самого початку не уявляв масштабів політичних репресій радянської доби….Через величезну кількість жертв політичних репресій радянської доби передбачається видання понад 100 томів". ( "Пам'ятник безвинно убієнним". Урядовий кур'єр 27 липня 2011 року ст. 18).
Тобто, титуловані історики, коли приступали до роботи, навіть не уявляли масштабів масових вбивств людей та репресій, які здійснили комуністи, вони виявилися більшими аж на 400 %!
Тому висновки радянської комісії, що була створена в Олевську в 1944 році, про те, що винищуванням євреїв займались лише нацисти та українські націоналісти, є м'яко кажучи, брехнею.
Чому ж після того, як в грудні 43 - січні 44 року, коли на Олевщину повертається радянська адміністрація, не ведеться збір матеріалів про звірства нацистів та нібито звірства українських націоналістів щодо євреїв для майбутнього міжнародного трибуналу? Адже до Нюрнберга залишалося достатньо часу. Відповідь проста - високий трибунал, не дай Бог, могло зацікавити: якщо в 1941 році в Олевську мешкало 600 євреїв, то скільки ж їх було в середині 30-х, і де ж це поділась різниця? Чому ж тоді в радянські часи не відбувся заочний суд над "фашистським поплічником і катом" Бульбою-Боровцем?
Коли ж 18 листопада 1941 року гітлерівська адміністрація зажадала від Боровця виділити його підлеглих для розстрілу єврейського населення в Олевську, він висловив свій протест у письмовій формі і відмовився виконувати цей злочинний наказ. Свою відмову пояснював і тим, що 18 листопада 1941 року "Поліська Січ", на яку могли б ще впливати окупанти, перестала існувати, а він уже не міг наказувати своїм учорашнім підлеглим. Нарада старшин повністю підтримала свого отамана, вважаючи негідним для українського партизана плямувати свою честь кров'ю невинних людей. Тим паче, що вже Законом українського партизана, який унормував поведінку "Поліської Січі", передбачалося, що головним для них є боротьба всіма засобами проти ворогів за волю України, а не війна проти мирного населення.
Знищення єврейського населення Олевська за участю січовиків (колишніх -авт.) відбулося 19 листопада 1941 року, вже після офіційного розпуску Поліської Січі. Це питання стояло на порядку денному Ради старшин Поліської Січі 18 листопада 1941 року, коли до її штабу із Житомира прибув капітан німецьких військ СС Гічке. Перед керівництвом організації він поставив вимогу розстрілу всіх євреїв Олевська 19 листопада 1941 року. Сотник К. Сиголенко відповів німецькому представнику, що відділ уже розпущено, через що він не має права видавати своїм людям такі накази. Він заявив, що колишні січовики будуть зібрані для боротьби з озброєним ворогом як воїни, а не знищувачі беззбройних жінок, стариків, калік та дітей, не дивлячись на їх національність. На цю відповідь капітан СС Гічке пригрозив застосуванням відповідних заходів на невиконання наказу. Ним було насильно мобілізовано двох старшин та 60 демобілізованих козаків, які 19 листопада розстріляли 535 євреїв. Факт знищення єврейського населення в Олевську 19 листопада 1941 року німецьким командуванням разом із січовиками підтверджується очевидцями цієї трагедії. Ці дії Рада старшин Поліської Січі засудила як ганебні. (Стельникович Сергій. Український національний Рух опору Тараса Бульби-Боровця. Історичний нарис. Житомир. Полісся. 2010)
Основною трагедією цих подій є те, що сам сотник Сиголенко, який брав у них участь як представник Поліської Січі, за національністю був євреєм (справжнє прізвище Сигал Хаім Ісаакович). 14 травня 1951 року він був арештований Управлінням МДБ Рівненської області (затриманий в Берліні апаратом Уповноваженого МДБ СРСР). Його було звинувачено за ст. 54-1 "б" та 54-11 КК УРСР.

 


Олександр Павленко, викладач історії Олевського ПТУ-10.
(Далі буде...)

 

З газети "Новини Олевська", від 16.12.2011р.